Оприлюднення понад 20 000 сторінок документів з архіву Джеффрі Епштейна Комітетом з нагляду Палати представників у листопаді 2025 року відновило перевірку зв’язків впливових осіб, зокрема Дональда Трампа, із засудженим сексуальним злочинцем. Цей відновлений інтерес викликає важливе запитання: чому президент Джо Байден, політичний суперник Трампа, не оприлюднив повні файли Епштейна під час його президентства, особливо з огляду на потенціал для викривальних викриттів?
Відповідь полягає в складній взаємодії правових обмежень, політичних розрахунків і величезної кількості наданих доказів. Файли Епштейна, що складаються з понад 100 000 сторінок доказів, включаючи свідчення великого журі та 300 гігабайт цифрових даних, не приховуються через злий умисел або приховування. Швидше, їх публікацію блокує та сама система, яка створена для захисту розслідувань і забезпечення чесних судів.
Правові перешкоди для розкриття інформації
Свідчення великого журі за своєю природою є конфіденційними. Ця таємниця дозволяє присяжним обговорювати питання приватно, без зовнішнього впливу чи тиску громадськості. Розголошення таких доказів потребує виключного судового дозволу, який надається лише в тому випадку, якщо суспільні інтереси явно переважують необхідність захисту свідків, інформаторів та осіб, обвинувачених у злочинах. Численні відмови Міністерства юстиції публікувати подальші публікації, незважаючи на тиск з боку прихильників Трампа, підкреслюють цю правову реальність.
Федеральні суди Флориди та Нью-Йорка вже відхилили запити на прискорену публікацію, посилаючись на необхідність дотримання цих гарантій. Навіть Трамп, який зараз закликає оприлюднити конкретні докази, стикається з тими ж юридичними перешкодами. Справа не в політичній волі, а в принципових правових обмеженнях.
Політичний розрахунок
Окрім юридичних перешкод, важливий також термін публікації. Адміністрація Байдена, ймовірно, оцінила, що оприлюднення потенційно викривальної, але непідтвердженої інформації не принесе явної політичної вигоди. Файли містять імена сотень відомих людей, не лише Трампа. Повна публікація могла спровокувати більш масштабний скандал, потенційно замішаний людей з різних політичних таборів.
Крім того, самі файли можуть не містити «вбивчих доказів», на які багато хто сподівається. Ім’я Трампа фігурує серед багатьох інших у неопублікованих документах, повідомляє Wall Street Journal. Якщо його причетність виявиться незначною, то публікація лише підживить безпідставні теорії змови.
Неконтрольована пожежа
Зараз ситуація вийшла з-під контролю. Теорії змови про Епштейна набули свого власного життя, підживлюючись пристрасними ЗМІ та громадською недовірою. Навіть якщо залишилися файли виявляться незначними, наратив вже прижився. Наполягання Трампа на публікації може не заспокоїти вогонь, а лише продовжити його на невизначений термін.
Ширші наслідки
Сага про файли Епштейна висвітлює глибшу проблему: суперечність між прозорістю та цілісністю правової системи. Хоча громадськість вимагає відповідальності, оприлюднення конфіденційних доказів може підірвати розслідування та поставити під загрозу майбутнє судове переслідування. Адміністрація Байдена, ймовірно, зважила ці конкуруючі інтереси та дійшла висновку, що повне звільнення принесе більше шкоди, ніж користі.
Підсумовуючи, файли Епштейна залишаються під замком не через змову, а через складне переплетення правових обмежень, політичних розрахунків і некерованого характеру публічних спекуляцій. Ситуація підкреслює складний вибір, з яким стикаються уряди, намагаючись збалансувати прозорість із цілісністю правової системи.
