Президент Дональд Трамп знову агресивно домагається придбання Гренландії, переходячи від попередніх пропозицій до відвертих погроз військового втручання. Цей відновлений інтерес є наслідком того, що багато спостерігачів описують як модель все більш наполегливої зовнішньої політики, включаючи суперечливе втручання у Венесуелу та захоплення президента Ніколаса Мадуро.
Від економічних інтересів до військового тиску
Те, що у 2019 році почалося як дивовижна пропозиція купити Гренландію у Данії, перетворилося на більш загрозливу позицію. Трамп неодноразово посилався на «національну безпеку» та «економічні інтереси» як виправдання, стверджуючи, що стратегічно розташований острів є життєво важливим для Сполучених Штатів. Тепер його аргумент включає необґрунтовані заяви про присутність військово-морських сил Росії та Китаю у водах Гренландії, представляючи ситуацію як пряму загрозу американському домінуванню.
Це зрушення суттєве. Попередня пропозиція була швидко відхилена Копенгагеном. Тепер, коли адміністрація Трампа продемонструвала готовність обійти міжнародні норми, як показала операція у Венесуелі, можливість примусової анексії стає більш реальною. Це не просто припущення; Трамп відкрито говорив про військові дії проти Колумбії через наркокартелі та попередив Іран про серйозні наслідки придушення протестів, вказуючи на ширшу тенденцію одностороннього втручання.
Історичний прецедент: Віргінські острови США
Ситуація нагадує менш відому історичну паралель: купівля Данії Вест-Індії (нині Американські Віргінські острови) у 1917 році. Побоюючись, що Німеччина може захопити острови та перешкодити судноплавству через Панамський канал, адміністрація президента Вудро Вільсона змусила Данію продати цю територію за 25 мільйонів доларів. Хоча контекст інший (тоді стратегічні морські шляхи; зараз потенційне військове розташування), основний принцип залишається незмінним: супердержава затверджує панування над меншою нацією під приводом національної безпеки.
Історичне порівняння є важливим, тому що воно показує, що територіальна експансія США, навіть за допомогою, здавалося б, законних засобів, завжди керувалася стратегічними та економічними розрахунками. Нинішня гонитва за Гренландією відповідає цій моделі, хоча потенціал відкритого військового втручання значно підвищує ставки.
Наслідки та перспективи
Ескалація риторики та агресивних дій навколо Гренландії є ознакою ширшої тенденції: бажання Трампа ігнорувати міжнародне право та норми в гонитві за інтересами США. Такий підхід не тільки погіршує відносини з такими союзниками, як Данія, але й створює небезпечний прецедент для майбутніх інтервенцій.
Ця ситуація піднімає важливі питання щодо меж американської влади та потенціалу подальшої дестабілізації в Арктичному регіоні. Оскільки зміна клімату відкриває нові шляхи судноплавства та можливості видобутку ресурсів, стратегічне значення Гренландії лише зростатиме, що зробить її ймовірною точкою геополітичної конкуренції. У найближчі місяці стане зрозуміло, чи залишаться погрози Трампа лише риторикою чи переростуть у конкретні дії, які потенційно можуть змінити баланс сил у Північній Атлантиці.
